Мені – 85 років. Я мешкала у селищі Ківшарівка, Куп’янського району. Жили добре в квартирі з усіма зручностями, у будинку з дружніми сусідами. Отримувала пенсію. Мала свою ділянку землі із задоволенням займалася городиком. Я жила сама, бо чоловік помер задовго до війни, тож я удова вже двадцять років. З початком війни зоставалася у селищі. До останнього вірила, що все це скоро минеться, бо їхати було ні до кого і нікуди, тому лишалася допоки будинок був цілий. Проте коли після прильоту повилітали всі вікна і двері, будинок перестав бути придатним для проживання. Після цього я виїхала. Не передати словами скільки страху я натерпілася під час евакуації. Через бомбардування я стала недочувати плюс до кучі інших болячок: протрузії хребта, вади зору, травми колін – часом необхідно викачувати рідину з колінних суглобів. Лариса Пісня Виїздили з допомогою волонтерів. Привезли до Харкова, з початку поселили в якійсь барак з циганами та жахливими умовами. Добре, що раніше в Харків переїхали мої добрі сусіди по селищу, вони винаймають квартиру у місті. Спасибі їм – забрали мене бідолашну. Потім Наташа – сусідка, в якій я жила – знайшла цей гуртожиток провулок Руставелі 7, де я мешкаю по сьогодні. Гуртожиток – хороший, з усіма зручностями. Керівництво турботливе, прихильне. Дуже вдячна організації «Волонтер-68» за соціальну працівниці, яку дали мені в поміч.

Свідоцтва жертв російської агресії, досвід перебування в окупації, психологія та самоусвідомлення наших співгромадян під час важких випробувань є тією частиною нашої модерної історії, без належного осягнення якої побудова спільного національного майбутнього не матиме міцного підмурівка. Особливого значення набувають, так би мовити фотографічні фіксації подій, думок і психофізичних станів у самому не відрефлексованому викладі, що якнайточніше передають безпосередній досвід. Ми публікуємо власноруч написані спогади однієї з наших підопічних без жодних змін і правок, тим більш автентичними та психологічно достовірними, на нашу думку, вони відкриваються читачеві. Я, Чоломбітько, Віра Олексіївна, 1938 року народження, жителька с. Липці Харківського р-на з 1959 року. Все моє життя пройшло у цьому селі. Тут народилися діти (два сина) онуки, правнуки. Сини жили окремо від мене своїми сім’ями, своїми заботами. В мене був свій будинок, огород, садок і все що буває на сільських ділянках. Я працювала на різних посадах в торгівлі (28р. неприривного стажу в одній організації). З чоловіком життя не склалося з дуже тяжких причин. В 1993р. вийшла на пенсію. Пенсія мала була, стала розводити живність: корову, свинню, курей, индовуток [індокачок], телят. Думала здужаю, але мене ніхто не підтримував і я все збула, бо самій було нездолати цю ношу. Занімалась тільки огородом: садила картоплю і різну огородину. Прийшла незалежність України. Розруха всього, що було нажито. Але ми вижили, побороли всі ті недоліки, які проявляли наші державні діячи. Україна відродилася, стала рости, забажала дружби з Європою. Але знайшовся ірод КГБ-ст, якому наша незалежність стала комом в горлі. Він напав на нашу багатостраждальну, любиму, цвітучу країну. 24 лютого 2022р. у 5 годині утра Липці прийняли перві удари бомб. За ударами пішли БТР-и з військовими. Я живу в центрі села бачила і чула все своїми очима. Вночі цього числа в 11-12г. пройшла по трасі армада машин, танків з солдатами в сторону Харкова. Говорити, що страшно було – не можу, тому що не вірилося, що супостат наважиться бомбити нашу Україну. Можливо в моїх мізгах заложено було ще в дитинстві безстрашія тієї війни, яку я пройшла. Ось я нікуди і не думала тікати. Він, проклятий , став закидати нас гуманітарками, [аби] доводити, що він прийшов як визволитель. Ми, звичайно, брали, але не продавали себе, свою Україну, свою мову, свою землю проклятому москалю. Так пройшло пів року. Електрики не було, газу теж. Приходилося шукати хоч-якого хмизу щоб що-небуть зварити, нагріти води помитися, постирати. В цей період я занімалася огородом. Коли не було обстрілів, виходила на огород обробляти землю. А надімною летять ракети, йшла трасса над моєю хатиною. Лежу на землі і слухаю де впало, встаю і продовжую полоти. Ось таке було життя. А 11 вересня вночі мене первий раз розбило. Коли тікали фашисти вони заложили в бокс ракету дальньої дії. Ось вночі вона і рвонула. Була побита криша на фігелі [флігелі] і хаті. Ну це ще були цвіточки  -  ягідки були впереді. В цей період я вже була одна. Всі евакуїровавшиїся [ті, хто евакуювалися], потікали як криси, а мене залишили доглядати їхні хати, та мого свата – невістчиного батька. Ось цього свата я і доглядала більше місяця. А він глухий, вередливий, давай йому дієту, клізьму і тому подібне. 11 вересня вернулися наші солдатики. Ми повилазили з подвалів, повеселіли, зібрали урожай на огорадах, полагодили побите. Електрики дали світло, газовики газ, все це в нас було аж до 6 травня 2024 року. Казалось, що життя налажується, але це було затишшя перед бурею. Фашист не дрімав, він думав поставити нас на коліна. 5 грудня 2023р. мене розбило другий раз. Було пряме попадання у фігель. Я спала у будинку і проснулася від того, що вилетіли двері де я спала. Ніч, я роздіта, вікна побиті, фігель розбитий, двері серед двору лежать, сарай, гараж, погріб, туалет – одна груда каміння. Хоть як-небуть забили вікна, збити докучі двері, накрити кришу брезентами, прийшли сусіди, помогли. Так я там і зустріла 2024 рік. Тепер уже було страшно, але я все-таки залишилася там. Розбирала завали, витягала, що змогла, одна, бо нікому було допомогти. Правда, продуктову гуманітарку допомагала моя сваха Таня і син, який вернувся нібито «доглядати» мене, а сам на другий день утік у тестеву хату, бо його була розбита теж цілком, одні уламки валялися та щебінь. Як я не храбрилася, ну прийшлося іти до сина в сватову хату. Тут не так бомбило, як у центрі, але не довго. Супостат почав приміняти «каби», зажигаючі ракети, гради, безпілотники і розбивати мирні людські будинки, адміністративні пункти, магазини, школи, лікарню. Це був якійсь ад. Не було і минути, щоб щось не летіло над хатою чи поблизу хати. Ми більше сиділи в підвалах чим в будинку. Син ховався в сусідньому підвалі, а я вдома одна. Піду до нього, а він дивиться на мене і плаче – говорить: «Мамо, нас поубивають, ми смертники». Я сіла біля нього, обняла і говорю: «Давай сидіти вмісті, щоб коли нас поубиває, ми були разом, а то потім буде трудно шукати останки наші». Я розуміла, що ми смертники, але допомоги ми уже не ждали. Син нівяку не хотів їхати, а я не змогла залишити його одного. Вилізала з підвалу пригинаючись, збирала сугиняк, щоб затопити і нагріти води на чай, вже не кажучи за їжу. В цей час я почула, що щось грюкає в ворота. Це були поліцейські, які приїхали нас забрати. Їм з-за кордону подзвонила моя невістка, щоб нас забрали звідси силою. Він не хотів їхати, його силою витягли з підвалу, посадили в машину. Вони ризикували теж своїм життям, щоб  нас вивезти, бо тут вже не було можливості ні їхати, ні стояти. От нас сфатили голих, як кажуть, і босих посадили в машину, в чому були одіті в тому і приїхали на наш пункт, де оприділяли де кому жити. Я хотіла хоть що-небудь кинути в сумку, а за мною бігають, умоляють бросити і тікати, бо над нами вищать, свістять ракети, бомби. Ми спаслися, дорогою не побило. Ось так я стала бомжихою. Ольга Мушарова Нас оприділили 17 травня 2024р. в общежитіє на Ярослава Мислі №... Умови тут хороші: світлі кімнати, душова, кухня, прачечна, туалет, а тільки немає здоров’я. Хожу зігнута з палкою, боліт позвонок, ізносився з роками. Оділи нас чужі люди, небайдужі до нашої біди. Мені допомагають «Волонтери – 68», якими я дуже дорожу. Я бажаю цим служителям доброти, які наділені щедрим даром мудрості розуму терпіти горе і трудності людей, від усього серця здоров’я Вам дорогі наші помічники. Особливе велике спасибі моєму волонтеру Олі , яка з терпінням і увагою відноситься до моїх просьб.

В документі нашої організації, що ми згадуємо вдруге, визначені конкретні вихідні пункти і доволі читки орієнтири у майбутньому, до яких ми прагнемо наблизитися. Хто ми є Щодо вихідних пунктів – ми є організацією, що сфокусована на всебічній допомозі особам з інвалідністю, які найбільше потерпають від війни. Складні випадки - наш профіль. Воднораз ми не є тими, хто женеться за статистикою результатів та втрачає фокус з людини. Ми бачимо світ, в якому інклюзивність та рівність є нормою і вважаємо себе тими, хто цю норму просуває. Ми є видимими у своєму регіоні лідерами змін у сфері оперативної допомоги особам з інвалідністю, їхньому оточенню та патронатним службам за умов воєнного часу. Ми відчуваємо себе пропагаторами ідей інклюзивності, втілюючи їх щодня у практичні вчинки. Через свої канали комунікації ми впроваджуємо міжнародні стандарти інклюзивної освіти та політики у спектрі від лекційної роботи до залучення ЗМІ. Ми є платформою для професійних обговорень стейкхолдерів  і допомагаємо колегам по цеху трансформувати наш власний досвід у стандартизовані інструменти та алгоритми фахової допомоги. Ми працюємо безпосередньо з людьми з інвалідністю і бачимо своїм обов’язком унаочнити їхню присутність у громадах. Зняти для загалу покров невидимості з їхніх життів. Ми сприймаємо нашу організацію як чотирипроменеву зорю, що символічно означає сяючий дороговказ у ночі: ми – платформа, ми – експерти, ми – голос  ми – мережевий вузол. Регістр нашого голосу налаштований на кілька тонів і його звучання залежить від аудиторії, для якої він лунатиме і контексту, в якому він себе проявить. Наш тон, в першу чергу український, в другу - коректний, в третю - ніколи не пафосний, хоча і не ортодоксальний. Під час евакуації ми не ведемо дискусій – ми діємо, тож в ці критичні моменти наш тон можна назвати директивним. Ми розповідаємо про свою польову роботу без ажіотації, хоча вона вочевидь емоційно заряджена. Наші освітні програми передбачають більш емоційну подачу, адже аудиторія, котру ми залучаємо не сприймає жодного академізму, бо наша цільова група – здебільшого люди старшого віку.  Чого ми прагнемо Серед своїх програмних завдань ми бачимо створення всеукраїнської мережі «Амбасадорів інклюзії», яка повертає особам з інвалідністю суб’єктність і складається не тільки з тих, хто допомагає, а й тих, хто потерпає. Мережі, яка взаємодіє, навчається та впливає на оточення. Ми висвітлюватиме покроковий процес її становлення, адже спостереження за еволюцією соціального організму також є шляхом розуміння та прийняття нових форм суспільних відносин. Посилити свій вплив на сферу інклюзії (особливо в тому, що стосується допомоги  в екстремальних умовах): організація авторських тренінгів щодо евакуації, транспортування та надання першої допомоги, логістика; друк та розповсюдження флаєрів, посібників з алгоритмами дій; проведення цільового форуму; організація експертного круглого столу. Покращити якість контенту та урізноманітнити канали та формати: вдосконалити контент для ТікТок (перехресні посилання між каналами наших комунікаці); поширювати наші матеріали у мережі LinkedIn з урахуванням її формату; урізноманітнити контент на YouTube. Підняти рівень громадської обізнаності щодо питань інклюзивності та доступності: створення словника інклюзивності; проведення інформаційних кампаній для тих, хто стикається з проблемою бар’єрності по роду своєї діяльності; Зберегти історію організації: написання книги «волонтер-68»; створення серії документальних фільмів на основі власних архівних зйомок і розповідей учасників подій, що відображатимуть атмосферу, зміст і технологію роботи професіоналів у кризових умовах; створення цифрового  «Музею волонтерської пам’яті». Розширення масштабу висвітлення правозахисної тематики як глобального тренду: публікація аналітичних матеріалів з відповідної тематики у форматі лонг-рідів. В нас насправді грандіозні плани.

Фінансова звітність Адресна допомога замість валового розподілення Річний звіт про надання соціальних послуг Громадська організація «Центр надання гуманітарної допомоги «Волонтер-68» Звіт за результатами опитування потреб бенефіціарів ГО "ЦНГД "Волонтер - 68" Звіт про реалізацію проєкту «Гідність та безпека» Добігає кінця наш черговий проєкт з евакуації Жовтневий звіт про сервіс «Допомога країні»: SАТ перевіз рекордні 78 тонн гуманітарної допомоги

Громадська організація "Центр надання гуманітарної допомоги "Волонтер - 68". Наша команда допомагає людям з інвалідністю та їх родинам вирішувати проблеми життєзабезпечення та безпеки. м. Харків ВОЛОНТЕР - 68 Тисячі людей втратили домівки, здоров’я, близьких і можливість жити звичайним життям. У цих непростих умовах ми прагнемо стати опорою для тих, хто найбільше цього потребує. Наша команда щодня працює над тим, щоб підтримувати маломобільних осіб, людей з інвалідністю, літніх людей і всіх, хто опинився в скрутному становищі. Дізнатися більше 10000+ врятовано з ліній фронту 2000+ патронажних перевезень 2500+ надано соціальний супровід 102000+ наборів гумонітарної допомоги 51000+ опрацьованих звернень про допомогу Евакуація Дізнатись більше Патронажні перевезення Дізнатись більше Соціальний супровід Дізнатись більше Адресна допомога Дізнатись більше Шелтер "Без меж" Дізнатись більше Допомога жінкам Дізнатись більше Будьте частиною змін. Зробіть свій внесок! Допомогти Останні новини Один із нас 26.04.2025 6 днів тому Закон і не порядок 7 днів тому Інтерв'ю на радіо "Накипіло" голови громадської організації "Волонтер-68", Галини Харламової 22 квіт. Усі новини Наші партнери та донори Усі партнери та донори

ГО «ЦНГД «Волонтер-68» активно допомагає людям, які опинилися в складних життєвих обставинах. Наші проєкти, евакуації, гуманітарна допомога та співпраця з міжнародними організаціями неодноразово висвітлювалися в українських та закордонних медіа. Тут ви можете ознайомитися з матеріалами, які розповідають про нашу роботу, відданість справі та реальні історії допомоги. Наша діяльність у фокусі уваги ЗМІ ГО «ЦНГД «Волонтер-68» активно допомагає людям, які опинилися в складних життєвих обставинах. Наші проєкти, евакуації, гуманітарна допомога та співпраця з міжнародними організаціями неодноразово висвітлювалися в українських та закордонних медіа. Тут ви можете ознайомитися з матеріалами, які розповідають про нашу роботу, відданість справі та реальні історії допомоги. На Куп'янщині триває евакуація жителів прифронтових населених пунктів Сьогодні, 18 листопада рятувальники допомогли 7 громадянам евакуюватись із небезпечної зони. Це мешканці селища Ківшарівка та м.... 18 лист. 2024 р. Дашборд: гуманітарне реагування в Україні, 2024 Основні цифри та фінансування 6 лист. 2024 р. Річниця відкриття першого у Харкові транзитного шелтеру «Без меж» для представників маломобільних груп населення та людей з інвалідністю Рік тому Благодійний фонд «Схід SOS» у партнерстві з центром надання гуманітарної допомоги «Волонтер-68» відкрив перший у Харкові... 2 серп. 2024 р. Виклик для організацій та індивідуального волонтерства: в Україні змінюються правила ввезення «гуманітарки» З 1 грудня в Україні набувають чинності зміни до правил ввезення та обліку гуманітарної допомоги. Держава цифровізує цей процес і хоче... 1 груд. 2023 р. ГО «ЦНГД Волонтер-68» об'єднала громаду для вирішення питань підтримки маломобільних осіб Представниками Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної військової адміністрації взято участь у круглому столі... 24 лист. 2023 р. Тренінг від ГО "ЦНГД "Волонтер - 68"для учнів Печенізького ліцею ім.Г. Семирадського 2 жовтня представники нашого ліцею разом з ГО ЦНГД « Волонтер 68» провели виїзний практичний тренінг з домедичної допомоги для учнів... 2 жовт. 2023 р. Вивезти з-під вогню. Як слобожанські волонтери рятують життя маломобільних людей Рік тому завдяки блискавичній операції українські війська звільнили більшу частину Харківщини від московських окупантів. Десь відтіснили... 2 жовт. 2023 р. ГО «ЦНГД Волонтер-68»: Навчання домедичній допомозі для дітей – знання, що рятують життя Фахівцями ГО ЦНГД “Волонтер-68” на базі нашого ліцею був проведений семінар-практикум «Домедична допомога» 15 вересня для учнів 9-11... 15 вер. 2023 р. У Харкові відкрили тимчасовий шелтер для маломобільних людей з прифронтових громад До шелтера для маломобільних людей у Харкові волонтери заселили перших евакуйованих. Це жителі прифронтових сіл Куп’янського району.... 30 лип. 2023 р. Турбота без меж: у Харкові відкрився шелтер для представників маломобільних груп населення та людей з інвалідністю. 26 липня 2023 року Благодійний фонд «Восток SOS» у партнерстві з центром надання гуманітарної допомоги « Волонтер-68 » відкрив перший... 26 лип. 2023 р. В Харкові облаштували безкоштовний прихисток для евакуйованих маломобільних людей У Харкові одне з офісних приміщень переобладнали під шелтер для представників маломобільних груп населення та людей з інвалідністю. Його... 26 лип. 2023 р. У Харкові готують шелтер для евакуйованих маломобільних людей В одному з гуртожитків Харкова готують приміщення, де тимчасово прийматимуть маломобільних людей з Харківщини, Донеччини та Луганщини.... 25 лип. 2023 р. 1 2