Доступність починається з одного пандусу

Харківський вокзал це місце, де потяги приходять і йдуть, та тисячі ніг відбивають свій ритм по плитці, голоси змішуються в єдину хвилю шуму. Але серед цієї хвилі є ті, кого часто не помічають. Ті, для кого сходи це не просто архітектура, а справжня перешкода.

Бабусі й дідусі на інвалідних візках — вони приїжджають сюди з навколишніх прифронтових сіл і міст, щоб поїхати далі. Хтось на лікування, хтось до дітей, які евакуювалися, а хтось просто шукає спокійніше місце, де не чути вибухів.Харківський вокзал це прифронтова локація, через яку щороку проходять мільйони людей. Він став точкою руху життя між страхом і надією. Тут кожен крок має ціну, і кожен приїзд це маленьке диво.

І серед усіх, хто поспішає до потяга, саме люди на візках стикаються з найпростішим і водночас найважчим бар’єром кількома сходинками. Коли тобі за шістдесят, і замість ніг холодний метал, навіть кілька сантиметрів різниці висоти можуть стати мукою.

Ми вирішили змінити це.

Разом із керівництвом Харківської дирекції «Укрзалізниці» та за підтримки Жіночого фонду та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) ми встановили новий пандус — не символічний, не «для звіту», а справжній, міцний і безпечний. Створений саме для людей, які пересуваються на візках, щоб вони могли дістатися залу самостійно, без прохання про допомогу, без приниження, без болю.

Бо це не просто шматок металу.

Це крок до людяності.

Це знак поваги до тих, хто прожив життя і заслуговує не на співчуття, а на гідність.

Ми часто говоримо про доступність. Але вона починається не з великих реформ, а з одного пандусу — встановленого саме там, де на нього чекали роками.

Харківський вокзал і далі гуде, приймає й відправляє мільйони людей. Але тепер у його шумі з’явився інший звук — м’який, рівний, коли колеса візка котяться догори.

Цей пост підготовлений за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ньому погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй. Ініціатива впроваджується Громадською організацією «Центр надання гуманітарної допомоги «Волонтер-68», за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.