Очима жертв війни. Володимир Олександрович

Я, Губарєв Володимир Олександрович, народився 4 березня 1955 році в с. Подоли, Куп’янського району.

Жив, працював, одружився.  Жінку звуть Світлана. Маю доньку і онуку, якій вже 8 рочків. Родина дуже хороша, я всіх дуже люблю і страшенно дорожу ними.

Здоров’я маю слабкеньке, хворію з 2000 року, є інвалідом ІІ групи загального захворювання. Часто турбує серце, стрибає тиск. Вперше стався мікроінсульт, а вдруге вже серйозно розбило. Дуже ще сильно непокоюся за свій дім, болить душа за рідні стіни. А серце просто плаче і рветься додому вернутися з родиною.

Куп’янськ був під окупацією з березня 2022р.

Спочатку було відносно спокійно, чути лише далекі перестрілки, але як все почало наближатися нам дуже ставало страшно. Щодня ми бачили і чули як по трасі і по селу рухається воєнна техніка: танки, бтр-и, сау і решта. Нас це лякало так, що важко описати словами. Літали літаки та гвинтокрили: гвинтокрил залетить постріляє і летить собі геть, танк заїде постріляє і їде собі.

Хату розбили – без вікон, без дверей. Вертатися нема куди!

А ми сиділи у погребі зі свічкою, не було води, газу. Сиро, зимно, щоб хоч якось зігріти – тулилися одне до одного. Унучка сильно плакала, просила, щоб вони припинили стріляти. Коли було трохи тихіше, ми піднімалися з погребу і намагалися щось приготувати на вогнищі.   

Було навіть таке, що ми цілими днями не виходили з погребу, а під нашими ногами здригалася земля. Благали лише про одне, аби залишитися живими.

Ірина Ворвуль

Я був евакуйований волонтерами 27 вересня 2023 року без родини. Родина поїхали до Голландії, дружина щодня телефонує, нещодавно приїздила з унучкою. Наразі мешкаю у Харкові в гуртожитку №… За мною доглядає соціальна працівниця з організації «Волонтер-68», з усім мені допомагає, що я не попрошу її зробити. Ірина добра і чуйна жінка, мені дуже пощастило з такою помічницею.

Я дуже вдячний, що є така організація, спасибі їм велике. Вони займаються вкрай доброю справою, підтримуючи таких людей як я.

Безмежна їм дяка!