Харків. Місто, яке не спить. Воно тільки іноді завмирає - між вибухом і луною.

office76041
2 дні тому
Читати 2 хв

Мене звати Ольга Володимирівна. Мені 55.Я жила, як ти: робота, дім, кредит, кіт, що спить біля батареї. А потім - 24 лютого. Гул, схожий на удар у груди. Вибух, який розбудив не лише мене, а й все місто.Вікна вилетіли, стеля тремтіла, мовби дім хотів втекти від страху. Того ранку моє звичайне життя скінчилося.

Ми ховалися в підвалі, слухали, як над нами виє небо. Їли холодні консерви, спали на трубах, боялися вийти навіть на світло.А потім - танки, вертольоти, пожежі. Місто горіло, як папір. Я думала, що не витримаю. Але витримала. Бо поруч були чоловік, донька і наш кіт - він теж боявся, але не тікав.

Коли стало зовсім нестерпно, ми втекли до Полтави. Три місяці життя в іншому місці. Три місяці - і я зрозуміла: Харків - це біль, але й любов. І ми повернулися.

Місто зустріло нас руїнами, чергами, тишею, яку час від часу розривали сирени. Одного разу, стоячи за гуманітаркою, я побачила смерть. Вона не має обличчя, не каже нічого - просто забирає.

Я лишилась без роботи, без грошей, без сил. Але життя - воно вперте.У центрі зайнятості мені розповіли про «Волонтер-68». І тепер я піклуюсь про літніх людей, які пережили те саме. Слухаю їхні історії. Ті, що пахнуть втратою і надією водночас.

Мені більше не страшно.Бо якщо ти вижив у Харкові тебе вже ніщо не зламає.

Я знаю: добро завжди перемагає. Навіть якщо іноді здається, що воно спізнюється.

________________________________

📍 Харків, 2025. Жінка, яка бачила війну і все одно вірить у життя.

Ольга стала піклувальницею в рамках проєкту "Багатосекторальна гуманітарна допомога найбільш вразливим людям похилого віку, які постраждали від конфлікту на сході України", що реалізується ГО "Центр надання гуманітарної допомоги "Волонтер-68". За підтримки Уряду Канади Canada’s International Development – Global Affairs Canada та HelpAgeCanada у партнерстві з HelpAge International.