top of page

Історія Миколи

Якось під Новий рік дворічанин Микола зібрався навідати друга. Бо друг зостався без жінки, харчується лишень горохом та квасолею, ну таке… Узяв Микола із собою банку помідорів, сало і, звісно, до сала і до хліба. Бо таки Новий рік – святе діло. Зібрався і навідав, а на зворотному шляху здибався Микола з російським дроном.

Байдуже, що дядькові під сімдесят і він ані разу не військовий. «Героїчний» російський дроновод не пожалів Миколу.


Голова евакуаційної бригади Сергій Харламов разом з Миколаєм
Голова евакуаційної бригади Сергій Харламов разом з Миколаєм

Вибухом чоловіка контузило, а шрапнеллю уразило ноги так, що сердега втратив багато крові. Й не зустріти Миколі Нового року, якби не прибіг друг з’ясувати якого лиха на коїв той дрон.


Чотири години чекав він на медичну допомогу, проте спершу допомогу Миколі надали солдати – наклали шини на поранені ноги. Попрохали лише повернути шини, як мине потреба, позаяк в самих більше нема. Потім його доправили до Куп’янська, де вже кваліфіковані спеціалісти боролися за його життя. До тями прийшов Микола тільки за добу в Обласній лікарні Харкова.


Майже місяць харківські лікарі намагалися його врятувати. На щастя, їм це вдалося.

Наразі Микола все ще прикутий до ліжка, його ноги зафіксовані апаратом Єлізарова, але перспектива одужання цілком надійна.


Однак тепер постає наступна дилема: як хворого у подібному становищі доставити з лікарняного покою додому. Особливо при критичному дефіциті карет швидкої допомоги і тому факті, що пацієнт мешкає за 120 кілометрів у сільській місцевості. А ще треба додати, що Микола мужчина, як кажуть, корпулентний і його незагоєні рани завдають йому сильного болю при кожному необережному русі.  


Тут у нагоді стають патронажні та евакуаційні екіпажі команди Волонтер – 68, котрі на щоденній основі здійснюють свої рейси.


Просто перекласти людину у подібному стані з лікарняного ліжка на медичну каталку є вже ні абияким викликом. Це важко технічно, фізично та емоційно. Довезти такого хворого до місця призначення по розбитих війною дорогах так само не просто. Проте підняти його м’якими ношами кількома поверхами, абсолютно не пристосованими для цього сходовими клітками радянського планування, щонайменше не завдаючи хворому болю, є завданням на межі можливого.


Транспортувати Миколу було важко, але досвід і добра воля екіпажу команди Волонтер – 68 допомогли здійснити це максимально коректно та психологічно не обтяжливо.

За це волонтери почули багато слів вдячності від самого пана Миколи та його дружини Тетяни, адже хлопці на них заслужили.

bottom of page